Інклюзивна освіта - перспектива нова,

Хоч різні можливості - рівні права.

Кожна дитина - це цілий світ,

Освіта, повага і рівність для всіх.

Рекомендуємо ознайомитися

Брошура «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям»

ЮНІСЕФ разом із навчально-реабілітаційним центром «Джерело» підготували брошуру «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям» https://www.unicef.org/ukraine/documents/acquired-disability

· Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині

· Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною

· Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості,справедливості й терпимості

· Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей

· Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини

· Співпрацювати з іншими педагогами (асистентом вихователя, психологом) та батьками в одній команді

1. Замість слів "хвороба", "хворий" - прийменник "з"

Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. 

"Інвалідність - це коли людина не може робити певні речі, які робимо ми з тобою".

2. Якщо дитина цікавиться: "Чому виникає інвалідність?"

Не заглиблюйтесь в пояснення причин. Достатньо короткої відповіді: "Просто так є. Так трапилось, що в людини є інвалідність".

3. Побачте дитину, а не інвалідність.

Не робіть вигляд, що інвалідності немає, але й не перебільшуйте увагу. Акцентуйте на речах, які об'єднують. "Дітям з інвалідністю не треба спеціальні ігри та іграшки. Вони теж бавляться ляльками і лего, як ти. Давай дізнаємось, які іграшки любить хлопчик?"  "Всі люди різні. Кожен має свої особливості. Ти бігаєш, а дівчинка пересувається на візочку. Це нормально - бути різними". Діти налаштовані не негативно, а зацікавлено.

Негатив, переляк і осуд діти "зчитують" з дорослих.

4. Підтримайте, а не жалійте.

Підтримка - це розмова на рівних, яка не принижує. Говоріть про інвалідність та поводьтеся так само звичайно і спокійно, як завжди.

5. Допоможіть дитині дізнатися більше про людей з інвалідністю.

Розкажіть дитині про інвалідні візки, пандуси, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо.

ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО ДИТИНСТВО НЕ МАЄ ІНВАЛІДНОСТІ.

Інклюзія – це активна діяльність та участь в житті соціуму всіх громадян, і в першу чергу – громадян з особливими потребами. Інклюзивна освіта – створення таких умов для навчання та розвитку, за яких діти з особливими потребами навчатимуться разом з усіма, починаючи з відвідування  закладів дошкільної освіти та закінчуючи навчанням в університеті.

Тривалий час в українській системі освіти практикувалася ізоляція дітей з особливими потребами – вважалося, що вони повинні відвідувати тільки спеціалізовані садочки та школи. Що стосується вищих навчальних закладів, то окремих «спеціалізованих» ВНЗ для студентів з особливими потребами не було, але дітям, які до цього були ізольовані від загального навчального процесу через відвідування спеціалізованих навчальних закладів, було надзвичайно важко потрапити та вчитися в українських ВНЗ на загальних засадах.

Окремою проблемою для розвитку інклюзивної освіти є кадрове питання. Нестача професійних педагогів та інших співробітників, які вміють працювати і надавати допомогу у відповідності до потреб осіб з обмеженими можливостями, перешкоджає залученню таких дітей до загальних навчальних закладів, подоланню їх ізоляції в суспільстві.

Затверджені МОН зміни до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, які набули чинності з 29 червня 2016 року, дозволяють вводити посаду «асистент вихователя» в інклюзивних групах ЗДО. Введення посади «асистент вихователя» є важливим для забезпечення кваліфікованими спеціалістами інклюзивних груп, які відвідують діти з особливими потребами, та дозволить поліпшити умови перебування таких дітей в закладах дошкільної освіти. Це важливо, адже залучення дітей з особливими потребами до загального освітнього процесу починається саме з дитячого садочку.

Головна мета інклюзивного навчання – реалізація права дітей з особливостями психофізичного  розвитку на отримання освіти у відповідності з їх можливостями і здібностями за місцем проживання, їх соціальна адаптація та інтеграція в суспільство, підвищенні ролі сім’ї у вихованні і розвитку дитини.

Для дітей з особливими освітніми потребами:

- завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;

- однолітки відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;

- оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;

- навчання здійснюється з орієнтацією на сильні риси, здібності та інтереси дітей;

- діти мають можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими однолітками та участі в громадському житті.

Для інших дітей:

- діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;

- діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

- діти вчаться співробітництва;

- діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

- вихователі інклюзивних груп краще розуміють індивідуальні особливості дітей;

- вихователі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвитку дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;

- спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей цілісніше, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Основні завдання команди фахівців індивідуального супроводу дитини:

1. Збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі і обмеження, освітні потреби з метою визначення та реалізації належної підтримки, вжиття адекватних заходів, залучення додаткових фахівців.

2. Всебічне обговорення особливостей (труднощів) розвитку дитини з урахуванням інформації різних фахівців з метою визначення характеру та причин відхилень в розвитку та поведінці; прийняття консолідованого рішення про специфіку змісту освіти і навчання з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації.

3. З’ясування потенціалу розвитку дитини, актуалізація її позитивних особистісних якостей.

4. Розробка та реалізація Індивідуальної програми розвитку дитини.

5. Моніторинг динаміки загального психічного розвитку дитини, консультування і вирішення складних, конфліктних ситуацій.

6. Ведення документації (щоденник спостережень), що відображає актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень шкільної успішності; збір портфоліо.

   ЯКЩО ПОРУЧ ДИТИНА З ІНВАЛІДНІСТЮ

              Поради батькам, що виховують дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку            

Батьки дітей з особливими освітніми потребами можуть користуватися усіма порадами для дітей дошкільного віку, які розміщені на сайті Міністерства освіти і науки.

Відзначаючи, що кожна дитина унікальна, ми також розуміємо, що діти з особливими освітніми потребами мають більш виражені індивідуальні потреби й особливості розвитку. 

Батьки таких дітей виконують кілька функцій: функцію мами чи тата, вихователя та спеціаліста. Відповідно, у цій ситуації батькам потрібна допомога спеціалістів.

Де ж взяти спеціалістів?

1. Для дитини з особливими освітніми потребами має бути розроблена індивідуальна програма розвитку, яку створює і відстежує команда психолого-педагогічного супроводу. Батьки можуть здійснювати онлайн-зв’язок для отримання консультації та рекомендацій щодо організації навчання вдома.

2. Якщо у закладі дошкільної освіти немає відповідних спеціалістів, батьки можуть записатися на онлайн-консультацію з фахівцями інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), де дитина проходила комплексну оцінку психолого-педагогічного розвитку.

На сторінці https://ircenter.gov.ua/можна знайти контакти усіх ІРЦ, які створені в Україні, і містять усю необхідну інформацію, в тому числі поради для батьків.

Використання Facebook: сторінки інклюзивно-ресурсних центрів (там батьки можуть знайти контактні телефони та електронні пошти для зв’язку зі спеціалістами ІРЦ, домовитися про онлайн-консультацію та отримати рекомендації як записатися на комплексне оцінювання після виходу з карантину).

3. Також важливо знати про таку установу, як ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти, який створений в кожній області та є структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти, для отримання консультативно-методичної допомоги з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами під час карантинних обмежень у країні.

Ми віримо, що батьки дітей з особливими потребами не лише потребують допомоги, а й самі можуть надавати її, ділячись своїм досвідом.

Пропонуємо Вам поради  для батьків, які виховують дітей з особливими потребами, від Голови правління ГО "Родина" Маріанни Онуфрик, розроблені спільно з   UNICEF Ukraine. 

1. Бережіть свій ресурс.
   Відмовтесь або зведіть до мінімуму діяльність, яка викликає роздратування чи пригнічення. Будьте до себе поблажливими та не звинувачуйте себе в тому, на що не впливаєте.
2. Будьте інклюзивними.
   Якщо у вас є ще діти, не придумуйте для кожного окрему активність. У побуті та дозвіллі має бути місце інклюзивній діяльності. Можна разом поприбирати чи розважитись у спосіб, який подобається усім.
3. Навчайтесь у радість.
   Розробіть «карантинний» графік навчання - вчителі чи спеціалісти допоможуть вам із наповненням і консультуватимуть телефоном. Якщо ж думка про заняття викликає спротив, то заберіть слово «не» з меседжу «Карантин – це не канікули». Повернете його, коли разом із дитиною вирішите, що час настав.
4. Використовуйте нові можливості.
   Якщо дитині потрібна консультація лікаря – спершу передзвоніть, мінімізуйте відвідування закладів охорони здоров᾿я. Відеозв᾿язок дозволить передати зміни у поведінці чи здоров᾿ї дитини. Запишіть відео, якщо такий зв᾿язок наразі не доступний. Знайдіть інформацію про лікарів, які під час карантину консультують онлайн і безкоштовно:  https://bit.ly/likari_online.
5. Якщо ви не можете вийти з дому, не вистачає коштів на необхідне – звертайтеся по допомогу! Багато благодійних та громадських ініціатив можуть підтримати вас.
6. Уникайте сенсорних перевантажень.
   Планшет чи телефон з іграми, телевізор із останніми новинами, розмови по телефону і скайпу – такий шум виведе з рівноваги будь-кого, а дитину з інвалідністю – й поготів. Мінімізуйте шум, обмежуйте сенсорні подразники. Це позитивно вплине на всіх членів родини.
7. Більше обійм!
   Діти з інвалідністю, особливо ті, які мають аутизм, поведінкові розлади чи сенсорні порушення, чутливіше сприймають зміни у житті. Найкраще заспокійливе - це обійми найдорожчих. Випробуйте і на собі! Чергуйте обіймашки з тактильними знаками уваги: гладьте дитину по голові, руках, спині.
8. Мрійте.
   Перебування разом дозволяє побачити – скільки всього ви досягли у розвитку дитини! Повірте у свою дитину ще більше і помрійте, якою вона буде через 10-15-25 років, якщо ви продовжите цю роботу. Намалюйте свої мрії, намітьте план «післякарантинних» активностей з їх реалізації. Робіть це не поспішаючи – у вас іще кілька тижнів попереду!