ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Запрошуємо Вас до співпраці. Ваша дитина уже відвідує наш дитячий садок. Сім’я і садок віднині разом відповідають за фізичний і моральний розвиток малюків. Ми з Вами повинні діяти узгоджено, допомагати один одному.

В дитячому садку Ваша дитина багато про що дізнається, багато чому навчиться. І для того, щоб нам з Вами досягти високих результатів у вихованні дітей, ми повинні співпрацювати.

У наших планах проведення різноманітних свят, конкурсів, розваг. Ми запрошуємо Вас взяти в них участь разом з Вашими дітьми.

 Наш колектив прагне бути потрібним і корисним Вашій родині. І ми впевнені у величезних можливостях нашої співпраці.

Будь ласка, знайдіть час, незважаючи на Вашу зайнятість, поговоріть з нами про Ваші проблеми, вдачі або невдачі у вихованні Ваших дітей. Зі свого боку ми постараємось відповісти на Ваші  запитання, надамо консультації, дамо рекомендації, намагатимемось задовольнити Ваші побажання.

У Ваших дітях ми  виховаємо самостійність, працьовитість, вміння жити в колективі, розвинемо мовлення, логічне мислення, пам'ять, увагу.

Тісні контакти сім’ї та педагогів дитсадка дозволять наповнити світ маленької дитини радістю

пізнання і праці, виростити її фізично міцною і морально здоровою.

                  ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

щодо запобігання побутового травматизму серед дітей

За статистикою, в нашій країні в мирний час внаслідок нещасних випадків щодня гине 3 дитини!

Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека. 

Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки — першопричини сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

Дотримуйтеся правил безпеки на воді!

Найголовніше: на територіях, де велися бойові дії, купатися заборонено!

*Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

*Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

*Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

*Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад, завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

*Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

*Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати

Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку загрозами

Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього – коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності

Дитина не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись

Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися – й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині

Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від нього дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребують більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягти розуміння

Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди», й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу – «можна перейти»?

Ваша дитина ні в якому разі не завинила перед вами: ні в тому, що у вас з'явилися додаткові труднощі, ні в тому, що вона не надала вам бажаного щастя, ні в тому, що якимсь чином не виправдала ваших на неї сподівань. І ви не маєте ніякого права вимагати, щоб вона розв’язала вам ці проблеми.

Ваша дитина – це не річ і не ваша власність, а цілком самостійна людина і вирішувати на свій розсуд, а тим більше ламати її долю ви не маєте жодного права. Ви повинні тільки допомагати своїй дитині обрати життєвий шлях, опираючись на її інтереси та здібності, створивши відповідні умови для їх реалізації.

Ваша дитина не буде завжди слухняною та милою, її капризи і упертість, це неминучий факт характеру.

У багатьох витівках та капризах малюка винні самі ви, так як не зрозуміли його і не бажали сприймати таким який він є.

Ви завжди повинні вірити в краще, що є у вашій дитині, бачити це краще, та бути впевненим, що воно рано чи пізно обов’язково виявиться.

  Аналізуючи методи виховання, та обираючи  покарання – подумайте, задля чого?»

  Настанови для батьків, щодо застосування покарань:

-Покарання ніколи не повинно зашкоджувати здоров’ю дитини – ні психічному, а ні фізичному.

-Якщо ви сумніваєтесь, щодо покарання – не карайте. Не повинно бути жодних покарань з метою профілактики.

-Одне покарання – за один раз. Ніколи не треба позбавляти дитину заслуженої нагороди або похвали.

-Карати за провину, термін давності якої давно минув не слід. Краще зовсім не карати, а ніж карати пізніше.

-Після покарання – обов’язково пробачте.

-Малюк не повинен боятися покарань.